Ти заховай мене подалі від людей
Мене це знову зачепило бо вже злий
Я звір не годували тридцять днів
Лиш дай зірватись та вкусити розірвавши

М’яз

Щоб розтрусити свіжу кров на стіни мов графіті
Щоб накричавшись в горлі ком розбити
Щоб потім кулаком об стіл та біль мене спинив
Щоб потім вийти і сказати все, мені забракло сил

Щоб посміхнутись щиро так без зайвих слів
Щоб вуса вгору сивина заграла
Щоб очі засльозились вдосталь ґрунт поливши
Щоб впасти на коліна біль до сміху голову схиливши…

Заснути.

16.06.2015

2015/06/16

Добавить комментарий