У часи, коли телевізори були без дистанційного пульта, цей девайс заміняли діти. Принаймні у нашій сім»ї.
Я чітко пам’ятаю цей голос батька, який лежав на дивані і дивився вже не цікавий йому сюжет, але терпляче чекав поки я буду іти з кухні через головну кімнату у свою. Якраз у цей момент тато говорив — «Андрій, а перемкни мені будь ласка канал».
А ще були часи, коли кнопок каналів було всього від 6 до 10, а остання кнопка була для всіх інших, не основних каналів. І коли вже основні набридли, потрібно було на 6-й, якраз у нас була така модель телевізора, шукати щось цікаве прокочуючи ролик налаштування.
Потім я трохи затримувався біля телевізора і просто дивився картинку, бо я навряд чи міг дивитися з зацікавленням те саме що і тато. Але в силу того, що діяла заборона на перегляд телевізора, бо потрібно вчити уроки, я мав такого роду бонус за роль «дистанційного перемикача» і хвилин 5ть міг стояти перед теліком.
